Відповідно до п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю, або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Але перехід права власності може здійснюватись лише тоді, коли це право власності на земельну ділянку мав відчужувач. Право власності на земельну ділянку у відчужувача повинно бути посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим та зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Таким чином, при відчуженні будівлі або споруди одночасно відбувається відчуження і земельної ділянки, про що повинно бути зазначено у договорі відчуження й указано площу земельної ділянки.
Якщо у договорі відчуження будівлі або споруди не зазначено факту одночасного відчуження земельної ділянки, але вказана площа земельної ділянки, на якій розміщені будівлі та споруди, то за цим договором переходить право власності на ту земельну ділянку, яка вказана у договорі відчуження згідно ст. 377 ЦКУ та п. 1 ст. 120 ЗКУ.
Якщо у договорі відчуження будівлі або споруди не зазначається про відчуження земельної ділянки або взагалі відсутня інформація щодо відчуження земельної ділянки, але відчужувана земельна ділянка належала продавцеві на праві власності, в такому разі відповідно до частини другої пункту 1 статті 377 ЦКУ та частини другої пункту 1 статті 120 ЗКУ факт одночасного відчуження будівлі й споруди та земельної ділянки може бути визнано судом.
О. Волинчик
головний спеціаліст-юрист відділу Держкомзему у Вознесенському районі Миколаївської області
(Газета "Вісті Вознесенщини", 02.04.2009 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар