понеділок, 24 травня 2010 р.

Деякі аспекти присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам

До Управління Держкомзему у місті Миколаїв нерідко звертаються громадяни з питанням щодо необхідності присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці у випадку складання заповіту або оформлення спадщини на нерухоме майно.
Відповідно до частини 6 статті 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Частиною 2 статті 377 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків). Досить часто, з огляду на вищезазначені норми законодавства, нотаріуси відмовляли в посвідченні заповітів та видачі свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно у зв'язку з відсутністю кадастрового номеру, наприклад, у випадках, коли це майно розташоване на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні, або якщо право власності на земельну ділянку посвідчене державним актом старого зразка, в якому не вказаний відповідний кадастровий номер.
Міністерство юстиції України листом від 25.03.2010 №31-32/69 надало роз'яснення з цього приводу, де було зазначено, що відсутність кадастрового номера земельної ділянки не може бути підставою відмови у видачі нотаріусами свідоцтв про право на спадщину на об'єкти нерухомого майна та у посвідченні заповітів. Адже, по—перше, заповіт — це не договір, а особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про нотаріат" при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, що підтверджують його право на майно, що заповідається. По—друге, спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Немає коментарів:

Дописати коментар