Види прав людини

з циклу "Реалізація та захист прав людини"

В умовах розвитку державності України ключове місце належить формуванню правової системи, в якій одним з основних елементів є права людини з позицій як внутрішньодержавного, так і загальносвітового значення.

Вдосконалення законодавчої бази в напрямі реалізації прав і свобод людини та громадянина є одним з основних пріоритетів у розвитку правової держави. З іншого боку, права людини складають одну з ключових наукових проблем, яка всебічно вивчається – з філософсько-гуманітарного погляду, в аспекті принципів перебудови правової системи, проведення економічної та культурної політики, боротьби з екологічними загрозами, злочинністю.

Частина 1 ст. 29 Конституції України закріплює право на свободу і особисту недоторканість кожного. Це основне право породжує цілу систему прав, закріплених Кримінальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими нормативними актами.

Отже, основні фундаментальні права зафіксовані в Конституції держави і найважливіших міжнародно-правових актах є правовою базою для похідних, але не менш важливих її прав.

Основні фундаментальні права і похідні з них інші права і свободи забезпечують різноманітні сфери життя людини:

1. Особисті (громадянські) права визначають свободу людини в сфері особистого життя, її юридичну захищеність від будь-якого незаконного втручання. До громадянських прав відноситься право приватної власності, право на охорону сім'ї, материнства і дитинства, увесь комплекс прав, які забезпечують особисту безпеку і недоторканість людини, гарантують ефективні засоби судового захисту кожній людині у випадку порушення її прав, право на вільне пересування і вільний вибір місця проживання та інші.

Мета цих прав полягає в охороні і захисті особистої сфери, в якій проявляється індивідуальність і своєрідність людини. Іншими словами, мова йде про захист автономії особистості, простір дій індивідуальних, приватних інтересів.

Хоча у конституції Радянського Союзу, УРСР проголошувались особисті права, однак це було не більше, ніж декларація. Перш за все, в умовах загального одержавлення суспільного і особистого життя з цієї категорії виключалося право приватної власності, без якого людина втрачала самостійність та ініціативність, повністю потрапляла під опіку держави, тощо.

Особистим правам в посттоталітарному суспільстві повинен бути повернутий їх справжній первісний зміст, суть якого в забезпеченні автономії особистості, охороні індивідуальних інтересів, захисті їх від державного втручання і ґноблення.

Слід відзначити, що не завжди при класифікації прав те чи інше право може бути віднесено до даної категорії прав. Любий поділ прав на категорії в певній мірі умовний. Так, право власності є не тільки особистим правом, яке забезпечує стартові можливості особи, а й правом соціальним, економічним, пов'язаним з задоволенням матеріальних претензій людини.

2. Політичні права громадян виявляють можливості індивіда на участь у політичному житті і здійсненні державної влади. До даної категорії прав належать право на свободу думки, право на свободу пошуку, одержання і поширення інформації, право на мирні збори, право на свободу асоціацій, право на участь у провадженні державних справ як безпосередньо так і через своїх представників, право вибирати і бути обраним та інші.

Політичні права громадянина є необхідною умовою функціонування інших видів прав людини, оскільки вони складають органічну основу демократичної системи і виступають як засіб контролю за владою, як цінності, на які влада зобов'язана орієнтуватися, обмежувати себе цими правами, визнавати і гарантувати їх.

Значимість прав людини у контролі за владою визначає прагнення тоталітарних режимів обмежити ці права і тим самим звільнити себе від демократичних форм контролю. В якій мірі тоталітарному режиму вдається обмежити політичні права людини, тим ефимерніший поділ влади, тим більше місця в державному управлінні займають насильницькі методи, які застосовує держава.

3. Культурні права гарантують доступ людини до культурних благ, свободу художньої, наукової, технічної творчості, його участь в культурному житті і в користуванні установами культури. Цей вид прав дозволяє реалізувати культурні потреби людини і забезпечити ріст його культурного рівня, без якого людина не може повноцінно здійснювати свої особисті і політичні права.

4. Соціальні і економічні права покликані забезпечити людині гідний життєвий рівень, право на рівну оплату за рівну працю, право на соціальне забезпечення, право на захист материнства і дитинства, право на освіту, тощо. Необхідний перелік цих прав закріплений в Міжнародному пакті про економічні, соціальні, культурні права, нижче якого цивілізована держава не повинна опускатися.

Таким чином, права людини означають, що кожна людина може ними скористатися. У 1996 році в Україні було прийнято Конституцію, в якій перераховано всі основні права людини, а значить, що закліплені в ній права і свободи людини, не є побажаннями, а мають силу закону, обов'язкового для всіх громадян України.