На початку ц. р. у ЗМІ було оприлюднено інформацію про зміни до Закону України "Про особисте селянське господарство". В зв’язку з цим чимало людей звертаються до спеціалістів районних служб з проханням детально роз’яснити зміни до цього Закону.
Стаття 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" чітко визначила, що особисте селянське господарство — це господарська діяльність, яка здійснюється без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально, або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.
Особисті селянські господарства реєструють органи місцевого самоврядування.
Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2 гектарів, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому Законом.
Стаття 8 старої редакції Закону "Про особисте селянське господарство" чітко визначила, що члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятого населення в разі, якщо робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати. Порядок визначення розрахункового місячного доходу на одного члена особистого селянського господарства встановлював Кабінет Міністрів України.
В оновленій редакції цього ж Закону від 25 грудня 2008 року частину цієї статті законодавець анулював.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. №144 "Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних", пункт 2 викладено у такій редакції:
п. 2. незайняті громадяни, у тому числі члени особистих селянських господарств, для яких робота у таких господарствах не є основною, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.
Для цілей цього Порядку ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для члена такого господарства за умови, що протягом 12 місяців, які передували дню звернення до державної служби зайнятості, він провадив лише діяльність, пов’язану з веденням особистого селянського господарства, чи одночасно працював на умовах найму або займався видом діяльності, що визначена частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" менше 26 календарних тижнів.
В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які проживають на території держави на законних підставах:
а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;
б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, які беруть участь у виробництві.
Такі члени особистого селянського господарства не підлягають реєстрації.
Нині зареєструватися в центрах зайнятості як безробітні можуть лише колишні члени особистих селянських господарств, підтвердивши факт виходу зі складу членів особистих селянських господарств довідкою сільської, селищної чи міської ради. Члени ОСГ можуть зареєструватися як громадяни, які звертаються по допомогу в пошуках роботи, але вони не отримуватимуть грошової компенсації.
І. Пахота
начальник відділу Держкомзему у Єланецькому районі Миколаївської області
(Газета "Єланецький вісник", 21.03.2009 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар