Згідно зі ст. 86 Земельного кодексу України, земельні ділянки можуть перебувати у спільній сумісній або спільній частковій власності.
Суб’єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи. Суб'єктами права спільної сумісної власності на земельну ділянку можуть бути тільки громадяни.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором про спільну часткову власність на земельну ділянку, який має обов’язкову нотаріальну форму. Цей договір не свідчить про перехід права власності, але договором регулюються питання між учасниками спільної часткової власності щодо володіння, користування та розпорядження належної їм земельної ділянки. Договір не є правовстановлюючим документом, а тому він не може змінювати розмір часток співвласників.
У разі зміни розміру часток співвласників або складу учасників спільної часткової власності укладається новий договір про спільну часткову власність на земельну ділянку або вносяться зміни до раніше укладеного. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній сумісній власності може здійснюватися не лише на договірних, а і на законних засадах. Тобто, розпорядження такою земельною ділянкою можливо і без укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Якщо земельна ділянка знаходиться у спільній сумісній чи спільній частковій власності разом з бланком державного акта на право власності на земельну ділянку заповнюється додаток до нього.
В. В. Кифоренко, начальник відділу Держкомзему у місті Очаків Миколаївської області
(Газета "Очаків", 16.07.2010 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар