4 червня 2009 року Верховною Радою прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів", який набуває чинності 31 липня 2010 року.
Зокрема, ст. 22 Земельного кодексу України доповнена новою частиною: "Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель". Крім того, Постановою Кабінету Міністрів від 3 вересня 2008 року №780 "Про внесення змін до Типового договору оренди землі" затверджені зміни, які вносяться у договір. Так, при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва термін дії договору оренди визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою.
Сівозміна — це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур у часі й на території у межах земельної ділянки. Період, протягом якого кожна культура проходить чергування на всіх полях сівозмін, називається ротацією. За кількістю полів у сівозміні можна судити про тривалість її ротації (кількість років). Таким чином, термін дії договору визначається з урахуванням ротації сівозмін (наприклад: шестипільна сівозміна — шість років, дев’ятипільна — дев’ять і т. д.).
Ст. 67 Закону України "Про землеустрій", а також ст. 55 Закону України "Про охорону земель" передбачають фінансування робіт із землеустрою за рахунок Держбюджету та місцевих бюджетів - на землях державної і комунальної власності, а також за рахунок коштів землевласників щодо охорони земель, збереження та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, яка знаходиться у їхній власності.
Відповідно до ст. 91 Земельного кодексу ефективне використання земель є обов’язком землевласника. Витрати на розробку проекту землеустрою можна покласти на орендаря, передбачивши їх у розділах "Обов’язки орендаря" або "Інші умови передачі земельної ділянки в оренду". Розробниками документації землеустрою є суб'єкти господарювання, які мають відповідні ліцензії на виконання цих робіт.
Слід зауважити, що на період до 1 січня 2015 року вимоги оновленої ст. 22 Земельного кодексу України поширюються лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більше 100 гектарів.
Оновлена ст. 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою штраф для громадян — від 5-ти до 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для посадових осіб — від 15-ти до 30-ти.
Використання земельних ділянок без затверджених проектів, які забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни й впорядкування угідь, тягне за собою накладання штрафу на громадян від 50-ти до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 300 до 500. Організація та контроль за використанням і охороною земель регулюються Земельним кодексом України (ст. 189), Законами України "Про охорону земель" (ст. 5, 20, 51), "Про місцеве самоврядування" (ст. 33), де визначаються повноваження виконавчих органів міських, селищних, сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища. Саме вони контролюють дотримання земельного й природоохоронного законодавства, виконання проектів і схем землеустрою. Ці повноваження є для відповідних органів делегованими.
З 1 серпня сівозміни визначатиме держава. Уряд затвердив нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах.
В. Казакуца
начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації
(Газета "Промінь", 01.04.2010 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар